ЧУ́РКАЛО, а, с., діал. Джерело (у 1 знач.). Оглянувся [Марусяк] за чуркалом, прислухався — чи не журчить де, але не було чути. Шукати не хотілося; зрештою пригадав, що й нема тут чуркала поблизу (Хотк., II, 1966, 108); Як пам’ятаю, гуцули пили тільки — і це не всякий — влітку жентицю на полонині та воду з чуркала (Козл., Сонце.., 1957, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 385.