ЧУХМА́РИТИСЯ, рюся, ришся, недок., розм. Те саме, що чу́хатися. Прохід посередині. Нари по боках. Баби на них позіхають, чухмаряться (Тесл., З книги життя, 1949, 190); Щось вовтузилось і чухмарилось у протилежному кутку [комірчини] (Донч., III, 1956, 68); *Образно. Розбуджений дід-очерет у кошлатій шапці почав чухмаритись (Донч., VI, 1957, 436).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 391.