ЧІПКИ́Й, а́, е́.
1. Здатний, спроможний ухопити, втримати що-небудь, вчепитися за кого-, що-небудь (про руки, лапи, пазури і т. ін.). І не зогледілася Настя, як чіпка материна рука зірвала з неї хустку і пожбурила в скриню (Речм., Весн. грози, 1961, 75); Хтось у сірому костюмі боровся з есесівцем, затиснувши його горло чіпкими пальцями (Хижняк, Килимок, 1961, 55); Дуже багато розплодилося їх [хрущів] тієї весни. Як придивишся до дерева — всюди на молодому листі темніють жовтокрилі жуки з чіпкими лапками (Донч., IV, 1957, 102); // перен., розм. Який прагне захопити, привласнити якнайбільше; загребущий. Мемекали вівці, кудкудакали кури, тікаючи від чіпких татарських рук (Тулуб, Людолови, І, 1957, 141); // Здатний учепитися, ухопитися (про людину). Одірвав [Іван] легеньку й чіпку, як реп’ях, [дочку] та й кинув із саней далеко в сніг (Вас., І, 1959, 303); // Який чіпляється відростками, вусиками і т. ін. за кого-, що-небудь (про рослини). Росте на них [могилах] подорожник, біленькі "невісточки", чіпкий спориш (Тют., Вир, 1964, 72); Манівцями, плутаючись у чіпкому зеленому горошку, подалися піонери до села (Збан., Таємниця.., 1971, 441); На величних нерухомих кручах, де чіпка ожина і терни, захололо важко й неминучо вікове тавро старовини (Забіла, Поезії, 1963, 100).
2. перен. Який швидко схоплює, помічає навколишнє, добре запам’ятовує, аналізує (про погляд, пам’ять, розум і т. ін.). У нього чіпкий погляд, чіпка думка, його не бентежить, що та думка часом не збігається з іншими, звичними (Мушк., День.., 1967, 65); Художник з чіпким, спостережливим оком, Головко вміє переконати читача поетичною достовірністю своєї розповіді (Не ілюстрація.., 1967, 175); Його чіпкий, метикуватий від природи розум не знає втоми (Гончар, IV, 1960, 474).
3. перен., розм. Який уперто стоїть на своєму, завзято, наполегливо добивається якоїсь мети. Той чабан з орденом, чіпкий, як смола в спеку, Явтух Сторчак підняв цілий гвалт, що його худоба стоїть у загороді під відкритим небом (Кучер, Прощай.., 1957, 211); // Який свідчить про таку упертість, наполегливість. Ця тендітна жінка взяла на свої плечі величезну відповідальність. І думаєш: звідки в неї такий чудовий сплав чіпкої хазяйської хватки, керівничої зрілості й доброго дерзання? (Вітч., 9, 1964, 210); // до чого. Те саме, що охо́чий 2. Його старший, чіпкий до всього, що пахне зиском, брат має цілковиту рацію (Стельмах, І, 1962, 326); Не знав він, також напевне, чи читав його книжку цей чіпкий до пасовиськ та лук агроном (Рудь, Гомін.., 1959, 22).
4. перен., розм. Те саме, що зара́зливий. Віспа — чіпка хвороба (Сл. Гр.); Страх! Прищеплений дитині, виплеканий анормальними умовами суспільними, він стає чіпкою пошестю… (Коцюб., І, 1955, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 341.