ЧІ́ТКО. Присл. до чітки́й. Всю ніч хлопці писали листівки, чітко, як у стінгазеті, виводячи літери, щоб було не гірше, ніж надруковане (Гончар, IV, 1960, 80); Добре видно прожектори автомашин, кінські копита, чітко відбилися ковані колеса возів (Кучер, Трудна любов, 1960, 510); Сонце заходило червоно, на вітер; на тлі вечірньої заграви чітко вимальовувався хутір Вишневий (Тют., Вир, 1964, 14); Клуб було радіофіковано, голос лектора чітко звучав з гучномовця (Дмит., Наречена, 1959, 136); Чітко Донелайтіс дав якесь розпорядження, і на ріллі загупали кроки червоноармійців (Стельмах, II, 1962, 193); Порівнявшися з Сергієм, юнак чітко, по-військовому козирнув (Коз., Нові Потоки, 1948, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 343.