ШАБАШКО́ВИЙ, а, е, діал. Стос. до ша́башу (у 1 знач.). Порох побрався знову в грубу; витяг звідти недогарок шабашкової свічки, каламаря з помадної баночки, перо (Мирний, І, 1949, 247); Увійшов запорожець у корчму, дивиться — народу повнісінько, як у церкві; по всіх ліхтарях позасвічувані свічки: дарма, що шабашкові, а палають, неначе воскові в ставниках (Стор., І, 1957, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 394.