ШАЛАПУ́ТСТВО, а, с., розм. Легковажна поведінка, несерйозні вчинки; // Те саме, що пу́стощі. Завзяті молодики-підмайстри підпалили ще й барильце з шевським варом — не так для освітлення, як з юнацького шалапутства (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 397.