ШАЛЬО́ВАНИЙ, а, е, буд.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до шалюва́ти. Клуня нова, шальована дошками (Кач., II, 1958, 372).
2. у знач. прикм. Обшитий шалівкою. Біля клуні, на широких залізних колесах стояв шальований вагончик тракторної бригади (Рад. Укр., 5.IV 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 401.