ШАРМА́НЩИК, а, ч.
1. Той, хто грає на шарманці; мандрівний музика з шарманкою. Багато, багато пісень знала Маринка. Вона чула їх змалку від своєї матері, вона переймала їх від мандрівних шарманщиків, вона ловила їх всюди (Жур., Вечір.., 1958, 251).
2. перен., зневажл. Той, хто багато, надокучливо говорить чи грає.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 414.