ШАРУВА́ТИ1, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех. Ділити, розщеплювати на шари, пласти однорідну суцільну масу; утворювати шари, пласти з чогось суцільного.
ШАРУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, недок.
1. перех. Енергійно терти, скребти, миючи, витираючи, чистячи і т. ін. Килина довго терла його цеглою, шарувала піском у березі, поки таз не залиснів (Н.-Лев., III, 1956, 216); — Якби не проклятий поперек, то пішла б до панів помости шарувати (Л. Янов., І, 1959, 411); Іван взяв у руки мочалку й так заходився шарувати Артьомову спину, що шкіра стала червона, як варений рак (Чорн., Визвол. земля, 1959, 149).
2. перех. і неперех., с. г. Розпушувати грунт, обробляючи сапою чи спеціальним механізмом міжряддя просапних культур (перев. цукрових буряків). Заставляють мене оце м’ять коноплі, грядки шарувать, а мені хочеться щось інше робить (Тесл., Вибр., 1950, 156); Дівчата йшли рядком, шарували буряки і співали пісню, тужливу до сліз (Панч, В дорозі, 1959, 289); Шарував, копав, возив [Йось], далі вже на машині — сіяв, з парубками над ставком галасав (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 358); Шарували [колгоспники] посіви за допомогою просапних культиваторів (Колг. Укр., 3, 1959, 17).
ШАРУВА́ТИ3, у́є, недок., діал. Робити когось червоним, вкриваючи обличчя рум’янцем, загаром. Андрій м’яв козирок… Юнацька соромливість червоно шарувала йому молоде обличчя (Вас., І, 1959, 283); О незабутні далі й дні,.. Ми йшли тоді, і вітер нам Обличчя шарував (Ус., Листя.., 1956, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 417 - 418.