ША́РХАННЯ, я, с. Дія за знач. ша́рхати і звуки, утворювані цією дією. Верстати гудуть, ляди раз по раз стукотять, стіни й поміст двигтять від того, совання та шархання човника чутно на всю хату (Л. Укр., IV, 1954, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 419.