ША́ШКА1, и, ж.
1. Плескатий предмет круглої форми з дерева, кістки, пластмаси (перев. білого або чорного кольору), яким грають на спеціальній дошці.
2. тільки мн. ша́шки, шок. Гра на дошці, поділеній на 64 (а іноді 100, 144) світлі і темні клітини (поля), між 12 (20 або 30) світлими (перев. білими) та 12 (20 або 30) темними (чорними) кружальцями за певними правилами. Грав я з татом в шашки. Як зіграли? Нічия! (Нех., Хочу буть.., 1949, 10); // Набір фігур для такої гри.
Стокліткові́ ша́шки див. стокліткови́й.
3. Плитка, циліндр, кубик спресованої вибухової речовини. Слово друга своїми устами Повторив я не раз під мостами, Закладаючи в шашки запали. З ним бійці у похід виступали (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 136); [Вайсман (розглядаючи рейку):] Щоб таку штуку підірвати, не дуже багато й треба: три толових шашки, і все полетить шкереберть (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 54).
Димова́ ша́шка — циліндричний металевий футляр, наповнений димовою сумішшю; використовується у військовій справі для створення димових завіс та в сільському господарстві для обкурювання рослин з метою захисту їх від заморозків і боротьби з шкідниками. Бійці розкидали димові шашки, затулили чорною повстю від ворога море й дали змогу підійти кораблям із гарматами й десантом (Літ. Укр., 17.Х 1969, 1); В останні роки з успіхом застосовують різні хімічні засоби боротьби з шкідливими комахами (комарі, мухи, сліпні тощо). Для цього найчастіше використовують гексахлоранові димові шашки (Колг. Укр., 8, 1958, 22).
4. спец. Шестигранний кам’яний, дерев’яний і т. ін. брусок для брукування вулиць та шляхів; торець.
ША́ШКА2, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ша́бля. От хоч би й він, Карпо Петрович. Він носив білі погони й шашку, як офіцер… (Коцюб., II, 1955, 368); Між думками командирським оком оглядає [Килигей] товаришів, внутрішньо перевіряє й себе, чи все в порядку, чи все готово до останнього бою. Так, все. Кінь міцний, шашка відточена, в серці сила духу й готовність… (Гончар, II, 1959, 385).
◊ Лі́зти (полі́зти і т. ін.) на го́лі ша́шки — те саме що Лі́зти (полі́зти, іти́, пе́рти і т. ін.) на роже́н (див. роже́н). Його жінка Настя стоїть поміж молодицями, мліє: ..— Боже, одчаюга!.. Такий на голі шашки полізе (Тют., Вир, 1964, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 425.