ШАШЛИ́К, у́, ч. Страва з шматочків баранини (рідше яловичини, свинини і т. ін.), нанизаних на рожен і засмажених разом з кільцями цибулі. Огонь чималий розвели [цигани] І кругом його посідали. Хто з шашликом, а хто і так, Зате він вольний, як козак Колись-то був (Шевч., II, 1963, 304); Бачить [Княженко] — за кущем справді олень. Стрельнув і влучив. Потім порізав на м’ясо, спік собі шашлик, пообідав (Вас., II, 1959, 425); Взяв [Абдулаєв] півбарана і зробив із нього шашлик для всього взводу (Тют., Вир, 1964, 490); — Ковбаси, нічого не скажеш, річ непогана, а чи доводилось тобі пробувати шашлик з ведмежатини? (Збан., Єдина, 1959, 160); Шашлик по-карському — нарізають одним прямокутним куском з ниркової частини зачищеної баранячої корейки, маринують і настромлюють на шпажку [рожен] разом з двома половинками баранячої нирки (по краях) (Технол. пригот. їжі, 1957, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 426.