ШВАРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ШВАРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Те саме, що шварготі́ти. Що вони говорять, того не знаємо, бо по-німецьки шваркочуть (Фр., II, 1950, 48); Знов сопе один [хлопчик], Співають інші. Знову бистрі гемблі Шваркочуть під руками (Рильський, II, 1960, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 427.