ШВЕЙЦА́РЦІ, ів, мн. (одн. швейца́рець, рця, ч.; швейца́рка, и, ж.). Народ, що становить основне населення Швейцарії. Раз тільки була я з Радою у її знайомих швейцарців на маленькій вечірці (Л. Укр., V, 1956, 162); Потім наспіла доповідь про взаємовідносини філософії і природничих наук — тема, над якою два роки працював один швейцарець німецького походження, що жив з Безбородьком в одній квартирі (Вільде, Сестри.., 1958, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 428.