ШВИДЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до швидки́й. Жіночка така маленька, чепурненька, швиденька,— усе в неї до ладу (Мирний, II, 1954, 76); Ще п’ять хвилин тому мене нестерпно дратував бридкий,.. швиденький, якийсь булькаючий і мекаючий голосок (Вол., Дні.., 1958, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 429.