ШВИДЕ́НЬКО. Присл. до швиде́нький. Швиденько йшла Галя на роботу, а ще швидше билося її сердечко (Вовчок, І, 1955, 318); — Ой, вернись назад, Петрусю, Швиденько вернися! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 150); В хаті не було ні живої душі. Повітря було таке важке, що я швиденько вискочив у двір… (Н.-Лев., II, 1956, 393); — Слухай,— швиденько перебив сина батько,— коли кравець пошиє тобі штани, що лиш на кітку налазять, то ти йому заплатиш? (Крим., Вибр., 1965, 400).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 429.