ШВИДКОМО́ВКА, и, ж.
1. Швидке, поспішне мовлення. Тракторист і сам спробував заговорити польською мовою, ..але дуже скоро йому забракло слів, він засміявся і посипав звичною швидкомовкою (Жур., До них іде.., 1952, 41); З вуличного гучномовця долинала азартна швидкомовка футбольного коментатора (Наука.., 7, 1966, 50).
2. Жартівливий жанр народної творчості — вигадана фраза з набором важких для вимови звуків, яку слід проказати швидко, без запинки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 432.