ШВИРГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до швирга́ти. Швиргнувши нотами кудись у куток, наперед вийшов, трохи зблідши, проте спокійний Малина (Вас., І, 1959, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 433.