ШЕЛЬМУВА́ННЯ, я, с.
1. іст. Прилюдне ганебне покарання, запроваджене військовим статутом Петра І, при якому засуджених на смертну кару чи вічне заслання оголошували позбавленими честі, судового захисту, цивільних прав і т. ін.
2. Дія за знач. шельмува́ти 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 439.