ШЕЛЬМУВА́ТО, розм. Присл. до шельмува́тий. Сергій для переконливості кладе на стіл аршинну бомбу і шельмувато зиркає на Шевка (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 439.