ШЕЛЮГУВА́ННЯ, я, с., спец. Дія за знач. шелюгува́ти. Займався [Баклагов] тепер тим, що плів верболозові кошики, наочно доводячи своїм ремеслом користь від шелюгування Олешківської піщаної пустелі (Гончар, Таврія, 1952, 106); Шелюгування провадять на голих пухких пісках (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 438.