ШЕЛЮЖИ́ННЯ, я, с., збірн. Те саме, що шелюга́ 2. На лівому боці яруги, на відлозі,— сліпучо-біла товчениця пісків, зелений полиск густого шелюжиння (Тют., Вир, 1964, 124); // розм. Гілки шелюги (у 1 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 438.