ШЕРЕ́НГА, и, ж.
1. Група людей, вишикуваних в один ряд і повернених обличчями в один бік (перев. про військових); стрій. Затаївши подих, ловлячи кожне слово Щорса, стояли шеренги бійців (Десняк, Вибр., 1947, 199); Капітан Скаржинський обійшов мовчазну шеренгу солдатів (Донч., III, 1956, 117); Максим Нерчин стояв струнко в урочисто-напруженій шерензі почесної варти (Рибак, Час.., 1960, 8); *У порівн. Дивлячись на рівну, наче шеренга казкового війська, лаву дерев, Таубенфельд відчув у душі неприємний холодок (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 174); // Ряд кого-небудь, хто в такий спосіб рухається, виконує якусь роботу тощо. Коли на спортивнім параді проходять шеренги колон, я згадую бій в Сталінграді і славний морський батальйон (Уп., Вірші.., 1957, 47); Передні шеренги демонстрантів вже розсипались, і на допомогу поверженому прапороносцеві кинулось кілька гімназистів (Смолич, Мир.., 1958, 209); // Ряд, одна лінія якихось предметів. А там, за шеренгами придорожніх тополь, у сивій осінній далечі знову вставали Альпи (Гончар, III, 1959, 167); Старенькі олеографії на міфологічні теми на стінах, швейцарський годинник в темному кутку кімнати, на полицях, за склом, рівні шеренги книжок (Рибак, Помилка.., 1956, 171); "Червоний екскаватор" переживає другу молодість. Хто був на його подвір’ї років десять тому, не впізнає ні цехів, ні виробів. Шеренги землерийних машин вишикувалися вздовж алеї каштанів (Веч. Київ, 27.IX 1969, 1).
Вишико́вуватися (шикува́тися, ви́шикуватися, става́ти, ста́ти і т. ін.) в шере́нгу (шере́нгами і т. ін.): а) ставати, розміщуватися в ряд або рядами. Всі школярі рівними шеренгами вишикувалися на шкільному подвір’ї (Донч., Ю. Васюта, 1950, 28); Солдати швидко одягались, вибігали на подвір’я, шикувались у дві довгі шеренги (Шиян, Гроза.., 1956, 71); — Ану, Арсене, в тебе голос гучний, скомандуй усім в одну шеренгу стати і по порядку номерів розрахуватись (Собко, Нам спокій.., 1959, 63); б) бути розміщеним, побудованим, поставленим і т. ін. в один ряд або рядами. Ці присадкуваті широкі циліндри двома довгими шеренгами вишикувались удовж під’їзних колій (Шовк., Інженери, 1956, 298); Книжки стояли строгими шеренгами на полицях уздовж стін (Донч., III, 1956, 46).
2. перен. Група людей, об’єднаних спільністю інтересів, спільною діяльністю, метою і т. ін. Дівчина оступилась, потрібна дуже тверда і обережна рука, щоб підтримати її, щоб учениця знову відчула себе в товариській шерензі (Донч., V, 1957, 483); Усвідомлюючи всю гостроту і складність боротьби капіталістичного світу із світом соціалістичним, Гр. Епік підкреслює думку про відповідальність письменника, про його місце в бойових шеренгах (Рад. літ-во, 4, 1958, 8).
◊ Бу́ти (іти́, крокува́ти, перебува́ти і т. ін.) в одні́й шере́нзі з ким — належати до однієї когорти, займати однакові позиції з кимсь. Панас Мирний у питаннях естетики, етики та вибору тем ішов в одній шерензі з російськими демократами (Вісник АН, 5, 1949, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 442.