ШЕРЕ́ХНУ́ТИ, е́хне́, док. Однокр. до шерехті́ти. Ніщо ані шерехне в підсиненому, напоєному пахощами зів’ялих трав, повітрі (Коз., Вісімсот.., 1953, 122); У хаті хазяйській годинник пробив скількись. І біля столу шерехнуло щось (Головко, І, 1957, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 443.