ШЕ́РСТКА, и, ж.
1. Пестл. до шерсть 1. Маленька білочка за деякий час вкрилася м’якою пухнастою шерсткою (Ів., Опов.., 1949, 190); Піднявши задню лапу над своєю головою, як голоблю над возом, почав [кіт] вилизуватись у найдошкульніших місцях під шерсткою — аж носом харкотів… (Тич., І, 1957, 257).
2. розм. Окрема волосинка шерсті (у 1-2 знач.). Одна шерстка [у зайця] золота, друга срібна (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 444.