ШИ́БЕНИЧКА, и, ж. Зменш. до ши́бениця. — Злий! Недобрий чоловік лихий! Навчив тебе, моя дитино, Зробить оце! Покинь! Покинь! —А він, маленький, неповинний, Святую шибеничку кинув І заридав (Шевч., II, 1963, 368); У кайданах, у тягарях нестерпучих поведуть [Марусяка] до шибенички… (Хотк., II, 1966,293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 449.