ШИ́ЛЬНИК1, а, ч. Багаторічна трав’яниста болотяна рослина, що має бульбоподібне стебло з пучком шпичастих листків на верхівці.
ШИ́ЛЬНИК2, а, ч., розм.
1. Майстер, який виготовляє шила. Шильник берднику не товариш (Номис, 1864, № 1028).
2. заст. Шахрай.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 452.