ШИНЕ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до шине́ль, шине́ля. До нього підходить він, Кость. Просто . з-під шинельної поли виймає він голуба (Донч., І, 1956, 53); Були твої листи в походах За моїм шинельним обшлагом (Дор., Передгроззя, 1935, 58); // Признач. для шинелі. Від червоноармійців пахло милом, банею і новим шинельним сукном: підрозділи наспіх проходили санобробку (Тют., Вир", 1964, 489).
2. у знач. їм. шине́льна, ної, ж. Приміщення, де залишають шинелі, верхній’ одяг. Після вечірніх занять він забрався в темний куток шинельної і, сівши на лавку, замислився над своїм безталанням (Доби.. Ол. солдатики, 1961, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 453.