ШИПО́ВИЙ, а́, е́.
1. Здійснюваний, створюваний, з’єднуваний і т. ін. за допомогою шипів (див. шип 1-4). Найпоширенішим способом з’єднання деталей є шипове в’язання (Стол.-буд. справа, 1957, 179).
2. техн. Обладнаний, устаткований шипами (див. шип1 5), який має шипи. Шиповий агрегат.
3. Який залишається від шипа, шипів (див. шип1 1-3). Шиповий слід.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 455.