ШИРИ́НКА, и, ж., заст., діал. Шматок тканини, рушник, скатерть, хустка. Маруся вишиває сухозолотом [сухозліткою] тонку-тонесеньку ширинку, а я пряду у запічку (Федьк., Буковина, 1950, 145); Дівочі головні пов’язки у білорусів були звичайно з тонкого кужільного полотна домашньої роботи. Така пов’язка називається наміткою, ширинкою (Нар. тв. та етн., 6, 1969, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 456.