ШИРОКОВІ́ТИЙ, а, е. Який має розложисте гілля (про дерево, кущ); крислатий. В садах солодко дрімають окутані місячним сяйвом стрункі тополі, широковіті липи, крислаті яблуні (Коцюб., І, 1955, 31); Жінка з хлопчиком стояли край тротуару, під широковітим каштаном, на якому вже розпустилось буйне листя (Жур.. Вел. розмова, 1955, 95); Широковіті, вкриті зеленню дерева оточували альтанку півколом (Рибак, Помилка.., 1956, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 459.