ШИРОКОМО́ВНИЙ, а, е.
1. Признач. для широкомовлення. 21 серпня 1922 року в Москві почала передачі перша державна центральна широкомовна радіостанція нашої країни (Рад. Укр., 21.УІІІ 1962, 4).
2. Який містить багато слів; багатослівний; // Який містить у собі численні й різноманітні обіцянки.
3. Те саме, що пишномо́вний 2. Іде султан, покинувши в дивані Башів та візирів широкомовних (П. Куліш, Вибр., 1969, 422).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 460.