ШИРОЧІ́ТИ, і́є, недок., розм. Широко простягатися, розстилатися (про ліси, поля і т. ін.). Голубі простори Чернігівщини. Широчіють лани, біжать переліски, стеляться килими неозорих лук (Літ. газ., І.УІІ 1960. 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 462.