ШИ́ТИ, ши́ю, ши́єш, недок.
1. перех. і неперех., чим, на чому і без додатка. Скріплювати, з’єднувати ниткою за допомогою голки частини чого-небудь (тканини, шкіри і т. ін.). У хаті свічка горить. Хазяїн шиє, якусь полу від кожуха строчить (Вовчок, І, 1955, 297); Набрала я додому роботи, сиджу та шию (Н.-Лев., III, 1956, 271); — Нащо ти виключила [приймач]? — спитала Олена, переставши шити на машині (Головко, І, 1957, 486); // перен., розм. Видавати звуки, що нагадують строчіння на швейній машині. Чути, як шиють кулемети, гупають міни, рвуться гранати (Ю. Янов., Мир, 1956, 204).
Ши́ти на живу́ ни́тку — зшивати як-небудь, аби трималося.
2. перех. Виготовляти одяг, взуття і т. ін., з’єднуючи. його частини нитками. Що б то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шив! (Укр.. присл.., 1963, 94); Молодиця шила, на заздрість другим, розкішний-очіпок з шматини, якою пани оббивають стільці (Коцюб., II, 1955, 78); Шиє ненька рукавиці сину (Тер., Ужинок, 1946, 17); — Що ж думаєте робити? — Поки. що візьмусь за батькове ремесло. Буду людям чоботи шити, такі, щоб і води не пропускали, і не тісні були (Стельмах, І, 1962, 648).
3. неперех. Вишивати, розшивати чим-небудь. Мати не знала. Дивувалась, що се таке Мар’яну спіткало? Чи не пристріт? Сяде шити — Не те вишиває (Шевч., І, 1963, 151); Настя шила й очей не підводила, їй здавалось, що вона вистеляв тими квітками та рушниками стежку до своєї долі. Вишивала вона червону квітку (Н.-Лев., VI, 1966, 365); Край калини шовком шиє Любая дівчина (Рудая., Вибр., 1949, 42); // перех.,чим і без додатка. Оздоблювати чимось тканину, вишиваючи, роблячи мережку тощо. Я їй вишиваю сорочки, учу, як мережки шити (Мирний, І, 1954, 75); [Принцеса:] Візьміть моє червоне покривало, не день, не два його я шовком шила (Л. Укр., II, 1951, 211).
∆ Бре́ше, як (на́че, нена́че і т. ін.) шо́вком ши́є див. шовк; Шо́вком ши́ти: а) виявляти лагідність; б) бути розважливим.
4. перех. і неперех., розм. Замовляти, виготовляти одяг, взуття де-небудь, у когось. — І цей має [гроші],— обізвався один келейник [келійник], — бо часто шив одежу! О, цей любить чепуритись! (Н.-Лев., III, 1956, 365); Шити в ательє.
5. перех., спец. Виготовляти щось (зошити, книжки і т. ін.), скріплюючи його частини нитками, дротом. Шити журнал; // Прикріплювати, скріплювати дошки цвяхами, шпонами і т. ін. Шити шалівку.
∆ Ши́ти в ду́рні кого — хитрістю, обманом ставити кого-небудь у незручне, смішне становище. Вчора йому на ковзанці "Левку, миленький" співала, а сьогодні вже в дурні шиє. Жінку з якого боку не поверни — одне лукавство побачиш (Стельмах, І, 1962, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 463.