ШКАРПЕ́ТКИ, ток, мн. (одн. шкарпе́тка, и, ж.). Короткі панчохи. Він хитнув ногою, і пантофля звалилася. Всі побачили голу ніженьку, навіть без шкарпеток (Крим., Вибр., 1965, 346); Пильно вдивляючись у пітьму, зводить гвинтівку арсеналець. А вдома його добра матінка плете теплу шкарпетку. Не спиться матері (Довж. І, 1958, 54); На його оклик вийшла молода козачка років двадцяти восьми, в білих вовняних шкарпетках на маленькій нозі (Тют., Вир, 1964, 469); // рідко. Шерсть, що покриває нижню частину ніг тварини і кольором відрізняється від масті цієї тварини. — Яка в нього смішна мордочка! І лапки в чорних шкарпетках, а хвостик — білий! (Донч., V, 1957, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 471.