ШКВА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який є шквалом; із шквалами (у 1 знач.). Шквальний вітер не дув над поверхнею моря, навіть не линув понад водою в шаленому льоті,— він наче скакав галопом по хвилях (Смолич, Світанок.., 1953, 566); За мисом на сейнер налетів рвучкий шквальний вітер (Літ. Укр., ІЗ.УІІ 1965, 2); Не старіти тим, хто п’є лазур Небовидів у поході дальньому, Тим, хто дише повівами бур В морі шквальному (Бичко, Простота, 1963, 47).
2. Сильний, масований (про артилерійський чи кулеметний вогонь). Відходимо від руїн мосту під шквальним вогнем (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 472.