ШКВАРКОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до шква́ркнути. Шкварконула блискавиця, обвиваючи огненним поясом тюрму, і спустилася стрілою у яр (Мирний, І, 1954, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 473.