ШКРЕБНИ́ЦЯ, і, ж. Те саме, що скребни́ця. Щодня він чистив коня гострою шкребницею (Чаб., Балкан. весна, 1960, 362); Решетняк ревно порає коней, розгарячілих після нічної гіньби [гонитви]. Того погладить, того неболяче торкне шкребницею і ще раз огляне (Гончар, Циклон, 1970. 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 482.