ШКУРА́ТТЯ, я, с., збірн., розм. Шматки шкури (у 1, 2 знач.). Батько, що сидів спиною до дверей і м’яв у кориті якесь шкураття, повернувся (Тют., Вир, 1964, 185); 3 дерев падало листя і золотими плямками сідало на.. ящики з різним шкураттям, на купи подрібненої дубової кори (Юхвід, Оля, 1959, 136); *У порівн. У важких пухирях, у крові. Ноги в хлопчиків наче шкураття (Мас., Сорок.., 1957, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 485.