ШКУ́РНИЙ, а, е, розм. Пов’язаний з піклуванням тільки про власне життя, власний добробут, достаток і т. ін.; корисливий. [Смола:] Громадська робота вища за шкурні інтереси (Мик., І, 1957, 157); Так, все життя він.. буде обстоювати те, у що вірить. Змітатиме з дороги все брехливе, шкурне, усе, що поганить людей (Мур., Свіже повітря.., 1962, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 486.