ШКІ́ПЕРСЬКИЙ, а, е, мор. Стос. до шкіпера, належний йому. Шкіперський помічник Федір Васильєв і група матросів показують Беллінсгаузену забитих птахів (Довж., Зач. Десна, 1957, 414); Пабло тугіше затягнув на шиї червону шкіперську хустину й хазяйновито поклав на штурвал свої зморшкуваті жилаві руки (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 20); У вузькому проміжку між бортами.. лежала купа різноманітного шкіперського добра (Трубл., Лахтак, 1953, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 475.