ШЛЬО́ХА, и, ж., вульг., лайл. Те саме, що шлю́ха. Венера, не послідня шльоха. Проворна, враг її не взяв, Побачила, що так полоха Еол синка, що аж захляв (Котл., І, 1952, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 497.