ШЛЮ́ХА, и, ж., вульг., лайл. Жінка легкої поведінки; розпутниця, повія. — Тебе, Гришо, чомусь Марійчина розповідь збентежила дуже. Про нову вчительку. — Та оце ж вона і є. Шлюха ота сама (Головко, А. Гармаш, 1971, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 492.