ШЛЯХОВИ́Й, а, е. Прикм. до шлях 1. — Не можу… хрест важкий… не маю сили…— Нещасний простогнав і ліг лицем у порох шляховий (Л. Укр., І, 1951, 444); На привалах деякі [солдати] валились прямо в грязь, деякі спинялись коло шляхових верб, упершись головою в стовбур (Вас., Вибр., 1944, 158); Служби Державної автомобільної інспекції, громадські організації багато зробили для зменшення аварійності на транспорті, скорочення кількості шляхових пригод (Роб. газ., 1.ХІ 1974, 4); // Пов’язаний з будівництвом та обслуговуванням шляхів. У кожному колгоспі [Бершадського району] створили шляхові бригади. На їх озброєнні грейдери, бульдозери, самоскиди та інша техніка (Рад. Укр., 26.1 1972, 2); // Признач. для шляху. Пензенські конструктори завершують розробку ще двох моделей шляхового і перегоново-туристського велосипедів, які обладнуються багатоступінчастими перемикачами швидкостей (Літ. Укр., 29.XI 1974, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 496.