ШЛІФУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до шліфування. Кожне відділення [цеху] складається з ряду дільниць (токарної, термічної, шліфувальної та складально-пакувальної). які можуть працювати незалежно одна від одної (Наука.., 5, 1959, 4); // Признач. для шліфування. При шліфуванні зайвий шар металу знімається спеціальними абразивними інструментами — шліфувальними кругами (Верстати-гіганти, 1958, 18); Циліндр з найкращої сталі гартується, потім шліфується на шліфувальному верстаті (Собко, Любов, 1935, 11); Виробничі випробування показали, що стійкість проти спрацювання алмазних барабанів і кругів у кілька тисяч разів вище, ніж шліфувальних шкурок (Веч. Київ, 12.УІ 1968, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 490.