ШМАРКА́ЧКА, и, ж., зневажл. Жін. до шмарка́ч. Літом і качка прачка, а зимою і дівка шмаркачка (Укр.. присл.., 1963, 253); [Тетяна Іванівна:] А ти думав, що дочка моя така шмаркачка, як ти, на квартирі сидітиме, кашку їстиме на печі, коли дощ зривав роботу? Моя дочка — комсомолка! (Мик., І, 1957, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 498.