ШМАРОВО́З, а, ч., заст., розм. Той, хто змащує вози і буває забруднений мазутом чи дьогтем. "Не князь я! — гірше шмаровоза, І дам собі урізать носа. Коли Еней Латину зять" (Котл., І, 1952, 179); // Забруднена чи в брудне одягнена людина. Пішли парубки, лишень тілько шапки видко. Лишилися шмаровози — подивитися гидко (Чуб., V, 1874, 458); // Уживається як лайливе слово. [Золотницький:] Шмаровоз! Хоч би уважив на те, що я сватом; сказав би,: подумаю і дам одповідь (К.-Карий, II, 1960, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 498.