ШОКІ́РУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Те саме, що шокува́ти. Алла Михайлівна насупилась.— Я бачу, що вас шокірують мої манери (Л. Укр., III, 1952, 619); [Карташов:] Нам не хотілося, бачте, шокірувати вас, як великого садовода (Довж., І, 1958, 467); Така поведінка з боку гвардійського офіцера шокірувала все знатне офіцерство колишньої царської армії (Панч, На калин. мості, 1965, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 508.