ШОФЕ́Р, а, ч. Водій автомобіля. За мить авто задвигтіло й рушило. Спочатку воно сунулось поволі, але чимдалі шофер наддавав ходи (Досв., Вибр., 1959, 102); За стерном сиділи шофери у військових пілотках (Панч, В дорозі, 1959, 109); За шофера ми поставили тракториста Серьогу, на прізвище Півень (Ю. Янов., І, 1954, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 512.