ШПАНГО́УТ, а, ч. Поперечний кривий брус у корпусі судна або літака, який забезпечує міцність і стійкість бортів та днища. *У порівн. — На кораблі, брат, треба тримати вірний курс, інакше в такий шторм потрапиш, що кісточки, як шпангоути, тріщатимуть (Ткач, Моряки, 1948, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 514.